Про затвердження Правил утримання домашніх тварин у населених пунктах Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області
З метою врегулювання відносин у сфері поводження з домашніми тваринами, забезпечення відповідного санітарного, екологічного та епізоотичного стану у населених пунктах Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рекомендації постійної комісії Обухівської міської ради Київської області з питань комунальної власності, житлово – комунального господарства, енергозбереження, транспорту, благоустрою, будівництва та архітектури та постійної комісії Обухівської міської ради Київської області з питань земельних відносин, природокористування, планування території, охорони пам’яток та історичного середовища:
ОБУХІВСЬКА МІСЬКА РАДА ВИРІШИЛА:
1. Затвердити Правила утримання домашніх тварин у населених пунктах Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області (далі - Правила) (додаються).
2. Забезпечити контроль за виконанням Правил підприємствами, установами, організаціями, громадянами.
3. Визнати таким, що втратило чинність рішення Обухівської міської ради Київської області від 21.05.2015 № 872 65-VІ «Про затвердження Правил тримання собак, котів і хижих тварин на території Обухівської міської ради».
4. Оприлюднити дані Правила на офіційному вебсайті Обухівської міської ради.
5. Дане рішення набирає чинності з 01.03.2025 року.
6. Контроль за виконанням цього рішення покладається на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Обухівської міської ради відповідно до розподілу обов’язків та постійну комісію Обухівської міської ради Київської області з питань земельних відносин, природокористування, планування території, охорони пам’яток та історичного середовища.
Секретар Обухівської міської ради Лариса ІЛЬЄНКО
Адрій СМИКОВСЬКИЙ
Олег ПРОКОПЕНКО
ЗАТВЕРДЖУЮ
Секретар Обухівської міської ради
_______________ Лариса ІЛЬЄНКО
___ лютого 2025 року
ПРАВИЛА
утримання домашніх тварин у населених пунктах Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області
І. Загальні положення
1.1. Правила утримання домашніх тварин у населених пунктах Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області (надалі – Правила) розроблено з метою врегулювання відносин у сфері поводження з тваринами, забезпечення відповідного санітарного, екологічного та епізоотичного стану території громади відповідно до законів України «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про систему громадського здоров’я», «Про захист населення від інфекційних хвороб» та інших нормативно-правових актів та документів. Правила є нормативно-правовим актом, яким установлюються вимоги до утримання домашніх тварин (далі – тварин) у населених пунктах Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.
Ці Правила поширюються на відносини, що виникають у зв’язку з утриманням тварин і поводженням з ними фізичних та юридичних осіб.
Суб’єкти господарювання, громадяни, іноземці, особи без громадянства, власники тварин зобов’язані дотримуватись санітарно-гігієнічних норм і правил їх утримання, визначених нормативно-правовими актами за умови обов’язкового забезпечення безпеки людей.
1.4. Фізичні та юридичні особи, які утримують тварин зобов’язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Домашні тварини можуть належати на праві власності юридичній особі чи/або фізичній особі, яка досягла 18 років і спроможна забезпечити належне утримання тварин відповідно до природних (фізіологічних) та видових потреб.
1.6. Відповідальність за шкоду тварини несе особа, яка утримує тварину. Шкода, заподіяна твариною особі або майну особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Правила базуються на наступних принципах:
гуманного ставлення до тварин;
участі органів місцевого самоврядування і виконавчої влади, територіальних органів Держпродспоживслужби та ветеринарної медицини, громадських організацій (представників інших організацій, установ тощо) та зацікавлених фізичних та юридичних осіб у заходах щодо вирішення проблем, пов’язаних з утриманням тварин;
обліку та регулювання чисельності тварин гуманними методами;
обов’язкового виконання власниками чи/або особами тварин вимог цих Правил, а також ветеринарно-санітарних норм, забезпечення належного епізоотичного та санітарно-епідеміологічного стану в населених пунктах Обухівської територіальної громади Обухівського району Київської області;
забезпечення належних умов для гармонійного співіснування людей та тварин в населених пунктах Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.
ІІ. Визначення термінів
2.1. У цих Правилах терміни вживаються в такому значенні:
2.1.1. тварини - біологічні об'єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові;
2.1.2. дикі тварини - тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах;
2.1.3. домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі;
2.1.4. сільськогосподарські тварини - тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження;
2.1.5. безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини;
2.1.6. експериментальна тварина - тварина, що використовується для проведення наукових дослідів, експериментів;
2.1.7. евтаназія - гуманні методи умертвіння тварин, що виключають їх передсмертні страждання;
2.1.8. жорстоке умертвіння тварин - умертвіння тварин без застосування знеболюючих засобів, що запобігають відчуттю тваринами болю і страху;
2.1.9. біостерилізація - позбавлення тварини хірургічним або біологічним способом здатності до відтворення потомства (репродуктивної здатності);
2.1.10. центр реабілітації тварин - юридична особа, створена з метою організації порятунку, утримання та лікування в умовах неволі тварин, що зазнали травми, стихійного лиха, незаконного вилучення з природного середовища, а також з метою фізичної та психологічної реабілітації таких тварин для повернення їх у дику природу або пожиттєвого утримання;
2.1.11. жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, у тому числі спричинило тілесні ушкодження, каліцтво чи загибель, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, поводження та транспортування тварин;
2.1.12. гуманне ставлення до тварин - дії, що відповідають вимогам захисту тварин від жорстокого поводження і передбачають доброзичливе ставлення до тварин, сприяння їх благу, покращання якості їх життя тощо;
2.1.13. карантинний майданчик - спеціально обладнані приміщення або частини приміщень, які призначені для тимчасового утримання домашніх тварин у разі їх вилову чи тимчасової ізоляції;
2.1.14. утримання в домашніх умовах - обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір'я окремого будинку;
2.1.15. притулки для тварин - неприбуткові установи, спеціально призначені та облаштовані для утримання безпритульних тварин;
2.1.16. каліцтво тварини - тілесне ушкодження, що призвело до втрати будь-якого органа або частини тіла тварини та/або до втрати фізіологічної функції органа тварини;
2.1.17. тілесне ушкодження тварини - порушення анатомічної цілісності або фізіологічної функції органів і тканин тіла тварини, що виникає внаслідок дії одного чи декількох зовнішніх ушкоджуючих чинників;
2.1.18. тестування собак - відбір для племінної роботи повноцінних за поведінковими реакціями собак, що відповідають вимогам стандарту.
2.2. Інші поняття та терміни у цих Правилах вживаються у значенні, які наведені в Законах України «Про благоустрій населених пунктів» та «Про захист тварин від жорстокого поводження».
ІІІ. Вимоги до утримання тварин
3.1. Загальні правила утримання тварин, що виключають жорстокість:
- умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
- умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби;
- кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання.
- місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.
- утримання тварин у дитячих закладах допускається за умови забезпечення постійного догляду за тваринами.
3.2. Особливості утримання домашніх тварин:
3.2.1. Особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана:
- забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
- дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.
3.2.2. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх).
3.2.3. Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.
3.2.4. Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити:
- безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
- безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
- безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою;
- наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров’я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
- наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.
3.2.3. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
3.2.4. Дозволяється утримувати:
- домашніх тварин - у квартирах, де проживає кілька сімей, - лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;
- домашніх тварин - у «зоокутках» дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів - з дозволу відповідного органу за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
- домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї;
- домашніх тварин - юридичними особами: для охорони - в обладнаних приміщеннях або на прив'язі; для дослідної мети - у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;
- собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.
3.2.5. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
3.2.6. Забороняється утримувати тварин:
- особам, на яких накладалося адміністративне стягнення або застосовувалися заходи впливу за вчинення правопорушення, пов’язаного з жорстоким поводженням з тваринами, - протягом року з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення чи застосування заходів впливу;
- особам, які притягалися до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами або були звільнені від кримінальної відповідальності та провадження у справі закрито за нереабілітуючими обставинами, або стосовно яких були застосовані примусові заходи медичного чи виховного характеру, - протягом 10 років з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за нереабілітуючими обставинами, або рішенням про застосування, продовження, зміну примусових заходів медичного чи виховного характеру.
3.3. Особа, яка утримує тварину, зобов'язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги.
3.3.1. У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов'язана негайно ізолювати таку тварину і звернутися до ветеринарного лікаря.
3.3.2. Ветеринарні процедури щодо тварин можуть здійснювати тільки особи, які мають відповідну фахову освіту.
3.3.3. Ветеринарне обслуговування повинно включати послуги з евтаназії тварин для припинення страждань тварини, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб.
3.4. При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу.
3.4.1. Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин.
3.4.2. При завантаженні і розвантаженні тварин мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин.
3.4.3. Транспортування тварин різних видів проводиться роздільно, за винятком таких їх видів, які природно контактують один з одним або є нейтральними один до одного.
3.4.4. Загиблі тварини і ті, що не підлягають подальшому транспортуванню, повинні бути усунуті від інших на першій же стоянці.
3.4.5. Правила транспортування тварин затверджуються Кабінетом Міністрів України.
3.4.6. Перевезення тварин у транспорті загального користування здійснюється відповідно до правил перевезення тварин у транспорті загального користування.
3.5. Право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
3.5.1. Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації.
3.5.2. Угоди, укладені особою, яка не досягла 18 років, з набуття або передачі права власності чи іншого речового права на тварину можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, якщо такі угоди укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, що їх замінюють.
3.5.3. Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
3.6. Продаж з попереднім виставленням пропонованих тварин для показу покупцям допускається в разі дотримання вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
3.6.1. Продавець тварини зобов'язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров'я та інші якості тварини, а також про умови її утримання.
3.6.2. Дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником.
3.7. Для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин.
3.7.1. Притулки для тварин можуть створюватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами.
3.7.2. Притулки для тварин проводять свою діяльність за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел.
3.7.3. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.
3.7.4. Положення про притулок для тварин затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.
3.8. Умертвіння тварин допускається:
- для припинення страждань тварин, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб;
- за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ чи на інші хвороби, що підлягають повідомленню, або є носіями хвороб, що підлягають повідомленню, що підтверджено відповідним документом державної установи ветеринарної медицини;
- за необхідності оборони від нападу тварини, якщо життя або здоров'я людей знаходиться в небезпеці.
3.8.1. При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги:
- умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин;
- приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від приміщення, де утримуються інші тварини;
- забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін'єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інші больові методи;
- забороняється використовувати для умертвіння тварин пестициди з вмістом фосфіду цинку;
- переробка тварин дозволяється тільки після їх умертвіння;
- умертвіння тварин, що страждають, проводиться негайно, якщо їх страждання неможливо припинити іншим чином.
3.8.2. Перелік підстав для умертвіння тварин, наведений у п. 3.8. є вичерпним.
3.8.3. Забороняється умертвіння тварин для регулювання чисельності безпритульних тварин.
3.9. При поводженні з тваринами не допускається:
- використання оснащення, інвентарю та піротехнічних виробів (виробів, що містять вибухові речовини або вибухову суміш речовин, призначені для отримання теплового, світлового, звукового ефекту, газу, диму або поєднання таких ефектів у результаті самопідтримуваних екзотермічних хімічних реакцій), що призводять або можуть призвести до травмування тварин;
- примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
- нанесення побоїв, травм, отруєння тварин;
- використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.
3.9.1. При проведенні больових процедур обов'язкове застосування знеболюючих препаратів.
3.9.2. Забороняється:
- розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;
- розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;
- примушування до нападу одних тварин на інших, у тому числі при тестуванні тварин;
- проведення генетичних змін на тваринах;
- застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;
- інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.
ІV. Обов’язки та права особи, яка утримує тварин
4.1. При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана:
- дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
- надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
- забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
- негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людині або іншим тваринам;
- негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;
- запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.
4.2. Забороняється бити, вбивати, отруювати чи калічити домашніх тварин; дарувати домашніх тварин як призи, нагороди чи премії; завдавати домашнім тваринам болю, страждання або пригнічення; дресирувати тварин у спосіб, що завдає шкоди здоров’ю тварини та її загальному стану; умертвляти тварин шляхом утоплення, задушення, використання електричного струму та речовин, що призводять до отруєння.
4.3. Забороняється жебракування з тваринами.
4.4. Забороняється залишати тварину в закритому салоні автомобіля за відсутності в ньому людини при температурі повітря більше +20°С та менше +5°С.
4.5. Забороняється замуровування тварин у підвальних приміщеннях.
4.6. Забороняється залишати домашню тварину прив’язаною, якщо довжина прив’язі становить менше 20 метрів, крім собак, що виконують сторожові функції, для яких така довжина має становити не менше 10 метрів.
4.7. Незалежно від довжини прив’язі забороняється залишати тварину без можливості сховатися у приміщенні, споруді тощо, прив’язаною під дією прямого сонячного проміння при температурі повітря більше +20°С або менше 0°С.
4.8. Забороняється залишати домашню тварину прив’язаною без нагляду у громадських місцях чи місцях скупчення людей (поблизу зупинок, магазинів тощо), а також прив’язувати тварин до транспортних засобів та примушувати до бігу за моторними транспортними засобами.
4.9. Регулювання чисельності безпритульних тварин та тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, проводиться відповідно до вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
4.9.1. Вилов безпритульних (загублених, покинутих, залишених без опіки і бродячих) тварин проводиться з метою:
- повернення їх володільцям або іншим особам під опіку;
- регулювання їх чисельності відповідно до вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
4.9.2. Забороняється використовувати методи вилову, технічні пристрої і препарати, що травмують тварин або небезпечні для їх життя і здоров'я.
4.9.3. У разі виникнення або загрози виникнення епізоотій і в інших небезпечних ситуаціях заходи, необхідні для скорочення чисельності тварин, які становлять небезпеку, регулюються в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
4.9.4. Забороняється бити, вбивати, отруювати чи калічити безпритульних тварин.
4.9.5. Забороняється жебракування з безпритульними тваринами.
4.10. Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову. Повторному вилову (але не більше одного разу на рік) для проведення повторної вакцинації та адаптації підлягають тварини, які раніше були виловлені, ідентифіковані та зареєстровані. Такі тварини розміщуються у притулки для тварин або центри реабілітації тварин, або під нагляд громадських та благодійних організацій, які зобов’язані забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або повертаються до ареалу перебування (у місця вилову) для вільного проживання.
4.11. Тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.
4.12. Тимчасово ізольовані домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову повинні бути обстежені і після висновків державної установи ветеринарної медицини про стан здоров'я тварин повертаються власникам (після сплати витрат на обстеження і утримання), а в разі виявлення обставин, що можуть загрожувати життю та здоров'ю оточуючих, передаються спеціалізованим організаціям для подальшого лікування.
4.13. Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції безпритульних тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.
4.14. Вилов безпритульних тварин окремими громадянами забороняється, крім випадків, коли ці тварини є небезпечними для оточуючих та проявляють агресивність, створюючи загрозу безпеці людей.
4.15. Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову можуть утримуватися на карантинних майданчиках комунальної служби або підприємств, що здійснюють вилов, і повертаються власникам або особам, які здійснюють опіку над такими тваринами, з дозволу ветеринарної установи після оплати вартості витрат на вилов і утримання або можуть бути передані притулкам для тварин, центрам реабілітації тварин чи громадським та благодійним організаціям, які зобов’язані забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил.
4.16. Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.
4.17. У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
4.18. Повернені власникам тварини підлягають щепленню проти сказу.
4.19. Власники зобов'язані протягом тридцяти днів утримувати таких тварин в ізольованому приміщенні і за вказівкою ветеринарної установи доставляти їх для огляду.
V. Реєстрація домашніх тварин
5.1. Відповідно до Постанови Кабінет Міністрів України від 3 листопада 2023 року № 1171 «Про реалізацію експериментального проекту з проведення ідентифікації та/або реєстрації домашніх тварин» власники/утримувачі у разі участі в експериментальному проекті повинні ідентифікувати домашніх тварин за допомогою засобів ідентифікації домашніх тварин та/або зареєструвати їх у Реєстрі домашніх тварин.
5.2. Ідентифіковані за допомогою мікрочипа (транспондера) або клейма домашні тварини підлягають реєстрації.
5.3. Агент з ідентифікації домашніх тварин до проведення ідентифікації та реєстрації домашньої тварини повинен перевірити відсутність в Реєстрі домашніх тварин ідентичного алфавітно-цифрового коду мікрочипа (транспондера) такої тварини.
5.4. У разі виявлення дублювання алфавітно-цифрового коду мікрочипа (транспондера) в Реєстрі домашніх тварин у двох або більше ідентифікованих тварин агент з ідентифікації домашніх тварин повинен повідомити про це їх власникам/утримувачам за допомогою технічних засобів Реєстру домашніх тварин та запропонувати перевірити коректність внесеного до Реєстру домашніх тварин алфавітно-цифрового коду мікрочипа (транспондера) або замінити мікрочип (транспондер). Якщо власник/утримувач відмовляється від заміни мікрочипа (транспондера), така тварина маркується в Реєстрі домашніх тварин як така, що ідентифікована мікрочипом (транспондером) з дублюванням алфавітно-цифрового коду.
5.5. Під час першої реєстрації домашньої тварини у Реєстрі домашніх тварин їй присвоюється реєстровий ідентифікатор, який може бути використаний як візуальний засіб ідентифікації після нанесення його на жетон або нашийник.
5.6. У разі ідентифікації домашньої тварини виключно за допомогою реєстрового ідентифікатора ідентифікація здійснюється після проведення реєстрації домашньої тварини.
5.7. Засоби ідентифікації домашніх тварин та додаткові візуальні засоби ідентифікації можуть використовуватися одночасно.
VI. Транспортування домашніх тварин
6.1. Відповідно до Постанови Кабінет Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1402 № 1171 «Про затвердження Правил транспортування тварин» перевезення тварин може здійснюватися із залученням супроводжуючої особи або без неї.
6.2. Перевезення тварин без супроводжуючої особи здійснюється у разі, коли:
- тварини перебувають у закритих контейнерах, які належним чином провітрюються, містять корм і воду в дозаторах в обсязі, достатньому для перевезення тривалістю вдвічі більше, ніж заплановано;
- перевізник виконує функції супроводжуючої особи;
- відправником призначено особу, що здійснює догляд за тваринами у пунктах зупинки.
6.3 Перед початком транспортування тварин привчають до транспортного засобу, яким вони перевозяться.
6.3.1. У разі коли завантаження або вивантаження тварин триває більш як чотири години відправник (одержувач) здійснює їх годування і напування та залучає спеціаліста у галузі ветеринарної медицини.
6.3.2. При цьому застосовують вантажно-розвантажувальні пристрої (платформи, трапи, східці, містки, підмостки тощо), конструкція яких дає змогу їх прибирати та дезінфікувати, унеможливлює травмування, мінімізує збудження тварин та унеможливлює їх втечу.
6.4. Не придатними для перевезення є:
- тварини, які під час руху відчувають біль або не можуть самостійно рухатися;
- цуценята та кошенята віком до 56 днів, крім випадків, коли вони перевозяться разом з матір’ю;
- самки під час останнього періоду вагітності (остання десята частина загального строку вагітності);
- новонароджені тварини з незагоєним пуповинням;
- тварини, що мають тяжке відкрите поранення або випадіння органів.
6.5. Хворі або травмовані тварини вважаються придатними для перевезення, якщо вони:
- мають незначні ушкодження або хворобу, що не спричиняє їм додаткових страждань під час перевезення. При цьому питання щодо придатності тварин до перевезення вирішується за рекомендацією спеціаліста у галузі ветеринарної медицини;
- перевозяться в рамках виконання науково-дослідних програм у разі, коли ушкодження або хвороба передбачено такою програмою;
- перевозяться з метою лікування або діагностики.
6.6. Тварини, що почали хворіти або травмовані під час перевезення, повинні бути терміново ізольовані. Зазначеним тваринам надається перша ветеринарна допомога. Спеціаліст у галузі ветеринарної медицини може здійснити (у разі потреби) умертвіння тварин з дотриманням вимог статті 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
VIІ. Відповідальність за порушення Правил
За порушення вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» винні особи несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом.
Зворотній зв'язок
Спасибі за звернення, ми розглянемо Ваше питання протягом робочого дня.
